Мене звати Людмила Тихоход. Консультую з 2013 року.

Мені трохи за сорок. Я 20 років у шлюбі (сама в шоці 😉), мама дорослої доньки. Люблю стендап, зберігаю сотні мемів на телефон, обожнюю подорожі, книги, свою собаку.

Мій шлях у психотерапію почався з особистого болю. У підлітковому віці я зіткнулася з розладом харчової поведінки, заниженою самооцінкою, тривожністю та емоційними “гойдалками”.

Роки своєї юності я прожила з постійним відчуттям “недо” – недостатності, недолюбленості, з бажанням себе виправити, схуднути, заслужити любов.

Вже значно пізніше, в дорослому віці, з дипломами та сертифікатами на руках, я дізналася, що маю РДУГ, і це багато чого пояснило мені про себе. Зокрема, я по-новому подивилася на свій досвід “бути не такою”. На те, як складно було відповідати очікуванням, коли твої природні особливості просто не вкладалися в те, якою тебе хотіли бачити.

Мої батьки не були “поганими”. Вони просто нічого не знали про нейровідмінності. Адже РДУГ може бути і в тихої тривожної дівчинки, яка літає в хмарах, а не лише у гіперактивного хлопчика, який зриває урок 🤷‍♀️. І коли дитину з її природними особливостями постійно намагаються виправити, змінити або “зробити нормальною”, вона теж може поступово навчитися думати, що з нею щось не так.

Весь цей біль “невідповідності” і прагнення розібратися в собі привело мене спочатку в психологію, а згодом – у психотерапію.

Я шукала відповіді в книжках і підручниках, перечитала все доступне в інтернеті, навіть здобула фахову освіту… Але справжні зміни почалися лише тоді, коли я сама стала клієнткою психотерапевта. Тому що просто “знати” – недостатньо. Значно цінніше отримати новий емоційний досвід – прийняття, інтересу до себе. А тоді, як грім серед ясного неба, думка: “А може я не така вже й погана?”

Ось чому найчастіше я працюю з жінками, які мають болючий досвід неприйняття – коли їх критикували, намагалися змінити, переробити або просто не приймали такими, якими вони є. Часто цей досвід починається ще в дитинстві, але його наслідки можуть проявлятися і в дорослому житті – у ставленні до себе, стосунках з іншими, виборі та розумінні власних бажань.

Детальніше про запити, з якими я працюю – тут

Я сама пройшла через це та інші складні моменти, в т.ч. через еміграцію, депресію, втрату близької людини. Цей досвід зробив мене більш стійкою і допомагає залишатися поруч із тими, хто переживає найважчі періоди свого життя.

Я не вірю в ідеальних людей. І вважаю, що фахівець допомагаючих професій має бути живою людиною, а не “ідеалом”. Тому зі мною не потрібно вдягати маску чи намагатися бути “правильними”. Можна розслабитися і бути собою.

Клієнти часто кажуть, що зі мною тепло і безпечно. Іноді ми доторкаємося до чогось дуже болючого, а іноді регочемо до сліз.

Я могла б представитися виключно через “успішний успіх” – свої дипломи (вони, до речі, тут), якісь регалії та досягнення.

Але моя робота – це доволі близький контакт. Тому обираю бути відвертою і справжньою. На щастя, завдяки рокам особистої психотерапії мені це більше не страшно.

Якщо вам відгукнулося те, що я написала, – можливо, це хороший привід познайомитися.

Контакти – тут